Встановлення занурювального насоса для стічних вод: окреме-стандартне чи автоматичне-з’єднання?

Два каналізаційні насоси з однаковою подачею, напором і потужністю двигуна можуть виконувати дуже різні роботи з технічного обслуговування, якщо їх встановити по-різному. Невеликий насос, розміщений на дні неглибокої шахти, можна легко зняти вручну. Той самий підхід стає незручним і небезпечним, коли насос важкий, вологий колодязь глибокий або напірна труба жорстка.

Таким чином, у більшості мокрих{0}}проектів використовується або-окрема установка, або установка з автоматичним-з’єднанням. Обидва можуть добре працювати, якщо насос, трубопровід, рівень води та умови доступу розглядаються разом. Правильний вибір залежить не стільки від етикетки, скільки від того, як часто потрібно знімати насос, як влаштована нагнітальна лінія та скільки часу простою може витримати об’єкт.

У окремо{0}}становці занурювального каналізаційного насоса насос встановлюється безпосередньо на основу, опорне кільце або ніжки на дні котловану. Злив з’єднується з гнучким шлангом, швидкороз’ємною муфтою або знімним відрізком труби. Насос піднімається вертикально за допомогою ланцюга або затвердженого підйомного пристрою, тоді як кабель живлення залишається окремим і не несе механічного навантаження.

Таке розташування є звичайним для портативних дренажів, тимчасових обхідних робіт, будівельних майданчиків, невеликих колодязів для стічних вод і застосувань, де насос досить легкий, щоб безпечно його використовувати. Зазвичай для цього потрібно менше фіксованих компонентів у мокрому колодязі, тому початкове встановлення може бути простим і економічним. Насос також можна перемістити в інше місце, якщо це дозволяють шланг і електричне підключення.

Обмеження з'являється під час обслуговування. Якщо зливний патрубок знаходиться нижче рівня води або важкодоступний, техніку, можливо, доведеться осушити яму, від’єднати шланг або увійти в закриту зону, перш ніж насос можна буде зняти. Гнучкий шланг необхідно підтримувати, щоб він не перегинався, не вібрував і не витягував насос з положення. Основа насоса повинна залишатися стабільною та вільною від осілих твердих частинок. Окремо -насос, розміщений безпосередньо в мулі, може втратити вхідний зазор або нахилитися під час роботи.

Окремо{0}}не означає неконтрольоване. Для насоса все ще потрібне певне місце розташування, достатній відстань всмоктування, надійне з’єднання нагнітання та достатньо місця для вільного переміщення регулятора рівня. Підйомний ланцюг слід прикріплювати до підйомної петлі, а не до тросу чи зливного шланга.

Каналізаційний насос із авто-з’єднанням опускається з верхньої частини мокрого колодязя вздовж однієї або двох напрямних. Направляючий башмак на насосі з’єднується з фіксованим напірним з’єднанням, яке часто називають авто-основою з’єднання або нагнітальним коліном, прикріпленим до мокрої-підлоги колодязя. Коли насос досягає основи, з’єднання герметизується через сконструйовані сполучні поверхні та силу посадки насоса. Напірна труба залишається постійно з’єднаною з основою.

Головною перевагою є доступ до сервісу. Насос можна підняти за допомогою підйомного ланцюга без того, щоб технік від’єднував занурений напірний патрубок. Після перевірки його можна опустити по тих же рейках і повернути в робоче положення. Це важливо на муніципальних станціях, комерційних будівлях, заводах та інших стаціонарних установках, де насос важкий, колодязь глибокий або перерва повинна бути короткою.

Напрямні рейки є компонентами вирівнювання, а не підйомними пристроями. Вони повинні бути прямими, паралельними і правильно закріпленими на верхній скобі. Підйомний ланцюг повинен мати достатнє робоче навантаження та розташовуватися таким чином, щоб не забруднити кабель, поплавкові вимикачі чи трубопровід. Коліно основи потребує рівної, міцної основи, оскільки погане вирівнювання може перешкодити правильному встановленню насоса та може створити витік, вібрацію або труднощі під час демонтажу.

Система автоматичного -з’єднання спочатку коштує дорожче, оскільки до неї додаються основа, напрямні рейки, верхній кронштейн, направляючий башмак, підйомний ланцюг і фіксований трубопровід. Це також вимагає точних цивільних і механічних розмірів. Ця додаткова робота зазвичай виправдана, коли важливі швидше видалення, зменшене надходження-вологих колодязів і повторюване повторне підключення.

Розмір насоса - це лише одна частина вибору. Враховуйте глибину-свердловини, отвір доступу, вагу насоса, частоту обслуговування, розташування труб, резервну потужність і рівень кваліфікації, доступний на місці. Компактний насос у доступній ямі може не потребувати повної системи напрямних-рейок. Насос більшого розміру в станції глибокої каналізації не повинен залежати від того, що технічні працівники досягають зануреного фланця кожного разу, коли потрібне обслуговування.

Рівень води є основною робочою умовою. Багато стандартних занурювальних каналізаційних насосів залежать від навколишньої рідини для відведення тепла двигуна. Їх рівень зупинки має залишатися вищим за-рівень безперервної роботи, указаний виробником. Насос із спеціальною охолоджувальною сорочкою або схваленим сухим -установленням може працювати з відкритим двигуном, але така можливість має бути підтверджена для конкретної моделі. Сама по собі занурювальна здатність не означає, що кожен насос може безперервно працювати при низькому рівні води.

Елементи керування пуском, зупинкою й-високим рівнем слід розташувати так, щоб турбулентність із входу не спричиняла нестабільне перемикання. Вони потребують достатнього відокремлення, щоб запобігти швидкому циклу, зберігаючи при цьому необхідне занурення двигуна. Стічні води, що надходять, не повинні безпосередньо потрапляти на насос, кабель або плавати. Якщо встановлено два насоси, засоби керування мають підтримувати роботу в режимі чергування/очікування або чергування та залишати окрему точку тривоги високого{4}}рівня.

Напірний трубопровід повинен включати клапани та опори, необхідні за проектом системи. Не-зворотний клапан обмежує зворотний потік після зупинки, тоді як ізоляційний клапан дозволяє проводити обслуговування без опорожнення всієї напірної магістралі. Ці компоненти повинні бути доступні з безпечного, сухого місця, коли це можливо. Вага труби та сили реакції повинні сприйматися відповідними опорами, а не корпусом насоса чи авто-з’єднанням.

Перед першим запуском перевірте стан кабелю, заземлення, налаштування захисту, опір ізоляції та обертання три{0}}фазного насоса. Переконайтеся, що вологий колодязь чистий, насос встановлено правильно, напрямні надійно закріплені, а регулятори рівня рухаються вільно. Під час тестового запуску спостерігайте за струмом, шумом, вібрацією, потоком розряду та зміною рівня води. Коротка перевірка встановлення запобігає багатьом несправностям, які інакше були б звинувачені в насосі.

Для перегляду проекту підготуйте робочу точку насоса, інформацію про рідини та тверді речовини, креслення-колодязя, висоту підлоги, отвір для доступу, розмір і напрямок випуску, джерело живлення та послідовність керування. Маючи ці відомості, постачальник може підтвердити, чи краще підійде автономний-каналізаційний насос або система направляючих каналізаційних насосів, і надати правильні аксесуари для встановлення.